Успішні жінки незручні для суспільства, вони наважились зробити своє життя комфортним, поставити власні пріоритети на перший план: бути карʼєристкою й делегувати побут, чи бути домогосподаркою.
Незалежно від вибору: жінка працює овертайм, але суспільство всеодно знайде за що покритикувати:
Бо здається: ну що там складного? Посуд миє посудомийка. Прання — машинка. Прибирання — робот. Діти в школі. Робота — онлайн. Їжу можна замовити.
Але ніхто не бачить іншу сторону сучасного життя.
Вона прокидається раніше за всіх.
Перевіряє повідомлення — робочі чати вже живуть. Поки вариться кава, в голові — список справ: зустріч, дзвінок, тренування дитини, логістика дня, дедлайни.
Вона має виглядати добре. Не «нормально», а саме добре. Сяюча шкіра — значить, сон, вода, косметолог. Струнка фігура — значить, спорт, режим,дисципліна.
Одяг — не випадковий, а доречний.
Вона знає, що зараз актуально Саме тому вона дуже довго обирала квартиру. Вона одразу відкинула дворівневі варіанти. Красиво на фото. Незручно в житті.
Сходи крадуть простір. Діти ніби «окремо», але надто далеко. Метраж є. Життя — ні.
Їй був потрібен один рівень.Без біганини. Без відчуття, що дім — це лабіринт.
Так з’явився цей варіант:
Голосіївський район, проспект 30Б. 21 поверх із 23. 167 квадратних метрів в одному просторі.
Коли заходиш у квартиру — чітка, продумана вхідна зона. Шафа для верхнього одягу, сумок, речей, які не мають жити «на очах».
Праворуч — гостьовий санвузол. Зручно, коли приходять друзі. Зручно, коли діти повертаються з вулиці.
Далі — кухня. Не крихітна. Не показна. Функціональна.
Камʼяна стільниця. Світло.Вихід на лоджію.
Але головне — вона відкрита в простір.
З кухні і з коридору — вихід у велику кухню-вітальню.
Тут можна шуміти. Тут можна жити.
У сина — окрема кімната приблизно 20 м² зі своєю лоджією. Місце для навчання, відпочинку і тиші.
У доньки — простора спальня з великою гардеробною. Там не просто речі — там її світ: одяг, коробки, ролики, дрібниці, які важливі саме їй.
Великий сімейний санвузол — душ, ванна, дві раковини, щоб ранки не починалися з конфліктів. І окрема доросла спальня. Ізольована. З власною гардеробною. З окремою лоджією. Місце, де можна просто закрити двері вдень і побути в тиші.
Матеріали тут обирали не «для картинки». Натуральні. Тактильні. Продумані.
Навіть плитка — Roberto Cavalli. Не для демонстрації статусу. А тому що важливо, що ти бачиш і відчуваєш щодня.
21 поверх — окрема історія. Вранці вона виходить на лоджію з кавою. Бачить, як місто прокидається. Рух. Машини. Людей.
І розуміє: їй важливо бути в цьому ритмі. Не відставати. Не тікати. Жити тут і зараз.
Ця квартира — не про «багато». Вона про достатньо