Ранок. 6:00.
У квартирі тиша. У своїх кімнатах сплять діти. Чоловік пішов на пробіжку з Джеккі — нашою омріяною «третьою дитиною», шоколадним лабрадором.
Я виходжу з ванної. На обличчі — легка плівочка від маски, тіло приємно стискає нова спортивна форма. Одягаю кросівки й проходжу довгим коридором повз гантелі, шведську стінку, степер.
Стаю на бігову доріжку — як добре, що облаштували маленький спортзал удома: можу займатись і нікого не будити.
Поки набираю темп і обираю плейлист, бачу, як світло заповнює другу частину коридору, де стоїть висока зелена ялинка — моя мрія. Учора всією родиною прикрашали, сьогодні ж — день Святого Миколая.
Для Юрчика під ялинкою — новий самокат, а Іринка замовила ролики. Навіть на подушці Джеккі, яку ми розмістили в куточку цього довжелезного коридору, лежить кісточка з бантиком.
⸻
Вхідні двері відчиняються.
— Доброго ранку! Як пробіжка?
— Супер! Джеккі так наганявся, що ледь піднявся сходами, хоча це ж усього третій поверх.
— Я йду в душ, помий йому лапи в гостьовому, будь ласка.
⸻
7:00.
Виходжу з ванної, стукаю в кімнату до сина, а потім — до доньки:
— Прокидаємось! Миколай уже приходив!
Мимохідь бачу, як чоловік робить каву на кухні, а потім виходить на балкон і спускає велосипед.
— Сезон велопрогулянок закінчився! — кричу я йому.
— Поки Срібний Кіл не замерзне, я буду кататись. Сьогодні ввечері якраз буде час.
⸻
Я відчиняю двері в нашу спальню. Здається, що це окрема квартира — тут мій зимовий сад на другому балконі з плетучими ліанами й тюльпанами, які чекають весни в горщиках: навесні ми висадимо їх у дворі разом із сусідами.
Улюблене робоче місце — біля вікна, з якого бачу, як діти грають на шкільному подвір’ї, а в магазин привезли свіжий хліб.
Двері спальні з галасом відчиняються — на роликах заїжджає Іринка, а за нею — Юрчик на самокаті.
— Мам, ми граємо в перегони!
Я зупиняюсь і смакую цей момент, як десерт після довгої дієти.
Бо ми встигли — встигли придбати оселю, поки ростуть діти, поки ми можемо побути разом.
Бо цей час так швидко минає.
Де син і донька мають власні кімнати.
Де ми змогли завести собаку й не хвилюватись через агресію інших песиків у ліфті, бо ходимо сходами — на третій поверх.
Де є місце для всіх наших спортивних забаганок: шведська стінка, тренажери, велосипеди на балконі.
І найголовніше — наша з чоловіком велика спальня — 31 м².
Нарешті не дві стіни й ліжко, а наш простір для двох: книжкова шафа, вініловий програвач, журнальний столик із кріслами — як з Pinterest, за яким ми розмовляємо про сокровенне.
⸻
Якщо це й ваша мрія — вам варто подивитися цей варіант.
Пропонується простора трикімнатна квартира:
• Площа — 135,8 м², вул. Срібнокільська, 2А.
Практичне планування для родини:
• Три окремі житлові кімнати — 18, 20 і 31 м².
• Кухня — 12,3 м², простора, світла, з виходом на балкон.
• У квартирі — два балкони, два санвузли, два великі коридори.
Квартира розташована на безпечному третьому поверсі.
Будинок — монолітно-каркасний, 2006 року, утеплений зовні.
Стан квартири — під ремонт.