Історія

Кажуть, назва району походить від слова «гуляти». Тут справді не бракує місць для піших мандрівок. Проте історики іншої думки: назву району привіз з Вільнюса меценат Францішек Венглінський. Саме він у 1810 році придбав собі цю околицю Львова, висадив чималий парк, а потім збудував тут палац, який так і назвав – Погулянкою. Будівля не збереглась, однак назва залишилась.

На початку ХХ століття тут з’явилось декілька промислових об’єктів, а згодом – у радянські часи – місцевість почали забудовувати типовими для того часу «хрущовками» і сірими 9-поверхівками. Втім, погулянка досі не втратила своєї привабливості: чимало історичних вілл, які є пам’ятками архітектури, збереглось до сьогодні.

Сусіди

Погулянка – район з давньою історією. Тут добре знають, хто такі батяри і каву п’ють лише у філіжанках. Якщо захочете поспілкуватись з корінними львів’янами, які про місто знають не з легенд, вам потрібно саме сюди.

Сектор приватних будинків контрастно межує з новобудовами. Попри віддаленість від центру, ця місцевість має доволі розгалужене транспортне сполучення з усіма районами Львова: трамвайне і автобусне. Це зацікавлює тих, хто переїжджає до Львова через роботу. Паркові зони приваблюють молоді сім’ї, працівників креативних індустрій, а також тих, хто цінує спокій і комфорт.

Стиль життя

Погулянка – район, що має чимало таємниць. Повсюду – містичні скульптури, мозаїки на стінах радянських заводів, брами, які нікуди не ведуть. Головним місцем відпочинку місцевих, звісно ж, є парк «Погулянка». Просторий і затишний водночас.

Вздовж центральної паркової алеї розкинулось декілька невеликих озер. Для Львова, який фактично позбавлений відкритих водойм, це справжня знахідка.

У парку відпочивають зазвичай лише місцеві – приходять поспілкуватись з друзями, вигуляти собак, поїздити на велосипеді або й навіть поплавати в каное.

Погулянка активно забудовується. Один за одним тут виростають нові багатоповерхівки. Головною перевагою життя на Погулянці є її спокій, у районі немає важливих транспортних магістралей, тож шум автівок мешканцям не загрожує.

Чого очікувати

Дорога до центру з Погулянки займає не більше 40-ка хвилин. Добратись можна як трамваєм, так і кількома автобусними маршрутами. Правда, транспорт – особливо у пікові години – дещо переповнений.

Перебираючись жити на Погулянку (особливо у старі австрійські будинки), слід добре розпитати власників про комунікації цих будівель. Тут можливі перебої з електроенергією, гарячою водою, каналізаційними системами. Таких проблем не виникатиме у новобудовах. Однак вартість житла на Погулянці – не з дешевих. Це елітна місцевість.

На що не розраховувати

Як і у будь-якому нетуристичному районі Львова, на Погулянці теж не варто розраховувати на широкий спектр розваг. Аби смачно поїсти, випити доброї кави, сходити в кіно чи на концерт, закупитись одягом в магазинах (перелік можна продовжувати), вам доведеться їхати до центру. Кафе і ресторанів, попри густу заселеність району, на Погулянці зовсім небагато. Все ж розважальний бізнес у Львові сфокусований на туристах.

Проте відсутність розгалуженої інфраструктури, схоже, місцевих не надто розчаровує. Завдяки цьому Погулянка зберігає свою камерність, сповільнений ритм спального району і містичний спокій.

Архітектура

Погулянка – це гармонійне поєднання малоповерхової забудови початку минулого століття, радянської архітектури (як-от будівля Центру творчості дітей та юнацтва Галичини) та будинків, зведених за останні 10 років. Контрасти, напевно, згладжує зелень, яка тут всюди. Парки і сквери приховують сірість зруйнованих часом заводів, а затишні вулички, якими не ходять туристи, зберігають пам’ять про своє провінційне минуле.