Сусідні мікрорайони:

Трохи історії

З Нагірного району починається історія міста: імператриця Катерина II планувала побудувати тут третю столицю й особисто заклала перший камінь у фундамент Преображенського собору в 1787 році.

Проєктом розвитку регіону керував фаворит імператриці — ясновельможний князь Григорій Олександрович Потьомкін. До заснування міста сучасний парк Шевченка був садами козака Лазаря Глоби, який продав територію Потьомкіну. Князь перетворив сади на особистий парк і побудував палац — одну з найдавніших будівель міста.

Інтенсивно заселяти землі на південь від Соборної площі почали наприкінці XIX століття, коли Нагірний район перетворився на важливу транспортну розв’язку, що з’єднує центр і Мандриківку (Перемога 1–3). На початку XX століття побудували казарми Феодосійського, Севастопольського та Сімферопольського полків, які зараз заселені курсантами університету внутрішніх справ. У 1899 році було відкрито Гірське училище — перший навчальний заклад міста. Тенденція будівництва вищих навчальних закладів продовжилася в 30-х роках і після війни, тому район отримав звання наукового центру.

Сусіди

Населення району — корінні містяни й інтелігенція: викладацький склад завжди намагався жити ближче до вишів. Через скупчення інститутів і академій, у районі багато молоді, студентів і іноземців, які приїхали навчатися.

Нові житлові комплекси в історичній частині міста ваблять ділових людей: бізнесменів, держслужбовців, представників сфер високих технологій та креативної індустрії.

Стиль життя

У будні на «Нагірці» кипить життя — вранці студенти запізнюються на пари, а дорослі розмірено йдуть на роботу. Увечері на вулицях залишається тільки молодь і ті, хто гуляють старими вулицями міста.

Найбільше скупчення людей — у районі колишнього «Нагірного» ринку — історичного центру торгівлі. Зараз перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Чернишевського — активна транспортна розв’язка, яка з’єднує центр із південно-східною й південно-західною частинами міста.

Тут розташований торговий центр «Нагірний», багато невеличких студентських кафе. Ближче до парку Шевченка сконцентровані улюблені заклади городян: ресторани з кухнями різних країн світу, бари та кав’ярні. У вихідні в парку Шевченка гуляють жителі районів, що розташовані біля центру міста, а влітку — влаштовують невеликі концерти й вистави. Також через парк можна потрапити на набережну або Монастирський острів із пляжами, місцями для відпочинку і водних видів спорту. Вулиці біля Соборної площі ідеальні для неквапливих прогулянок у центр або організації велосипедних маршрутів старим містом.

Архітектура

В архітектурі району простежується поєднання епох — від XIX століття до сьогодення. Гуляючи вулицями, можна зустріти будинки середини чи кінця XIX століття, «сталінки» зі стелями у 3–4 метри, економні «хрущовки» й нечисленні багатоповерхівки.

Нові житлові комплекси будують ближче до проспекту Дмитра Яворницького й біля пам’ятника Слави — звідти відкривається приголомшлива панорама Дніпра і його берегів.

Чого очікувати

Щільність населення невисока, тому немає проблем з інфраструктурою. Є куди сходити перекусити, є де купити продукти: у супермаркетах великих торгових мереж або на Нагірному ринку, який перенесли в нову будівлю. Вистачає дитячих садків, шкіл та вищих навчальних закладів.

Левову частину мікрорайону займають корпуси лікарні Мечникова, де надають будь-яку медичну допомогу: від огляду в педіатра до складних хірургічних втручань. Із зелених зон, крім парку Шевченка, є сквер ім. Івана Старова на Соборній площі й Севастопольський парк — пантеон на честь 100-річчя героїчної оборони Севастополя.

На що не розраховувати

В історичній частині міста немає величезних торгових центрів і молів, тому придбати «все на світі» тут не вийде. Попри концентрацію молоді, нічних розваг також немає — усі відібрав центр. Нагірний — це один із найпрестижніших районів міста, тому ціни на нерухомість відповідні.