Ранок. 6:00. У квартирі тиша. У своїх кімнатах сплять діти. Чоловік пішов на пробіжку з Джеккі — нашою омріяною «третьою дитиною», шоколадним лабрадором. Я виходжу з ванної. На обличчі — легка плівочка від маски, тіло приємно стискає нова спортивна форма. Одягаю кросівки й проходжу довгим коридором повз гантелі, шведську стінку, степер. Стаю на бігову доріжку — як добре, що облаштували маленький спортзал удома: можу займатись і нікого не будити. Поки набираю темп і обираю плейлист, бачу, як світло заповнює другу частину коридору, де стоїть висока зелена ялинка — моя мрія. Учора всією родиною прикрашали, сьогодні ж — день Святого Миколая. Для Юрчика під ялинкою — новий самокат, а Іринка замовила ролики. Навіть на подушці Джеккі, яку ми розмістили в куточку цього довжелезного коридору, лежить кісточка з бантиком. ⸻ Вхідні двері відчиняються. — Доброго ранку! Як пробіжка? — Супер! Джеккі так наганявся, що ледь піднявся сходами, хоча це ж усього третій поверх. — Я йду в душ, помий йому лапи в гостьовому, будь ласка. ⸻ 7:00. Виходжу з ванної, стукаю в кімнату до сина, а потім — до доньки: — Прокидаємось! Миколай уже приходив! Мимохідь бачу, як чоловік робить каву на кухні, а потім виходить на балкон і спускає велосипед. — Сезон велопрогулянок закінчився! — кричу я йому. — Поки Срібний Кіл не замерзне, я буду кататись. Сьогодні ввечері якраз буде час. ⸻ Я відчиняю двері в нашу спальню. Здається, що це окрема квартира — тут мій зимовий сад на другому балконі з плетучими ліанами й тюльпанами, які чекають весни в горщиках: навесні ми висадимо їх у дворі разом із сусідами. Улюблене робоче місце — біля вікна, з якого бачу, як діти грають на шкільному подвір’ї, а в магазин привезли свіжий хліб. Двері спальні з галасом відчиняються — на роликах заїжджає Іринка, а за нею — Юрчик на самокаті. — Мам, ми граємо в перегони! Я зупиняюсь і смакую цей момент, як десерт після довгої дієти. Бо ми встигли — встигли придбати оселю, поки ростуть діти, поки ми можемо побути разом. Бо цей час так швидко минає. Де син і донька мають власні кімнати. Де ми змогли завести собаку й не хвилюватись через агресію інших песиків у ліфті, бо ходимо сходами — на третій поверх. Де є місце для всіх наших спортивних забаганок: шведська стінка, тренажери, велосипеди на балконі. І найголовніше — наша з чоловіком велика спальня — 31 м². Нарешті не дві стіни й ліжко, а наш простір для двох: книжкова шафа, вініловий програвач, журнальний столик із кріслами — як з Pinterest, за яким ми розмовляємо про сокровенне. ⸻ Якщо це й ваша мрія — вам варто подивитися цей варіант. Пропонується простора трикімнатна квартира: • Площа — 135,8 м², вул. Срібнокільська, 2А. Практичне планування для родини: • Три окремі житлові кімнати — 18, 20 і 31 м². • Кухня — 12,3 м², простора, світла, з виходом на балкон. • У квартирі — два балкони, два санвузли, два великі коридори. Квартира розташована на безпечному третьому поверсі. Будинок — монолітно-каркасний, 2006 року, утеплений зовні. Стан квартири — під ремонт.
